Вороньківська територіальна громада

Голова Вороньківської сільської ради та виконавчий комітет тримає тісний зв’язок з воїнами-односельцями, які перебувають на першій лінії фронту. І ось надійшов запит: дуже потрібна морозильна камера для бригади, в якій проходять службу троє наших односельців. По скільки маршрут вже був визначений та пролягав у напрямку Донецької області вирішили поцікавитися, хто ще перебуває там з наших земляків та які потреби вони мають. Дізнавшись, що на тому напрямку перебувають на службі ще декілька наших воїнів, голова Вороньківської сільської ради зв’язалася з кожним з них та визначила  нагальні потреби. Об’єднавши всі зусилля,  почали готуватися до поїздки. Все необхідне зібрали дуже швидко, протягом двох днів.

На вихідних зібралися в дорогу. Завантажили все необхідне: свіжі овочі, молоду картоплю, малосольні огірки, вареники, пиріжки, домашню тушонку, свіже м’ясо та сало, молочну продукцію, гігієнічні набори, маскувальні сітки, цигарки та морозильну камеру, але сталась неприємність. Автомобіль нашого незмінного волонтера-водія поламався і добре, що ця поломка була виявлена вдома. Повстало питання: що робити? Як здійснити поїздку, адже хлопці так чекають зустрічі? Швидко відшукали другий транспорт, а зголосився їхати наш односелець Іван Бенца. Один дзвінок і лише одна фраза: «Ваня, поїдеш?- і голос через посмішку - «А що треба?» - «Дуже треба!». І через 10 хвилин він вже на місці. Продукцію швидко перевантажили. І о четвертій ранку 28 червня гуманітарний вантаж вирушив в дорогу.

З розповіді Любов Чешко:

«Цією дорогою я не їздила вже три роки і була приємно здивована її станом. Майже до самого місця призначення дорога була в доброму стані, а тому доїхали за 11 годин. Тільки-но заїхавши в Слов’янськ нас зустріли кулеметні черги. Їхати чи ні? Місцеві жителі кажуть, що їхати не можна, бо вночі були такі страшні обстріли, що продовжувати рух вперед небезпечно. Захвилювалися і мої хлопці. Мовляв, ніхто не їде, можливо, і нам не варто? Та ні, треба їхати, бо нас чекають хлопці. Всю дорогу ми були на зв’язку, з самого Харкова. Я знала, як вони чекають цього дня, чекають цієї зустрічі, бо ми веземо їм часточку рідного дому. Їхали дуже швидко, зупинятися не можна, небезпечно. По дорозі узгодили місце зустрічі, куди з’їхалися всі хлопці. Нас зустріли тепло, щирими обіймами та посмішками.  Ви б бачили їх очі сповнені радості та вдячності.

Швидко розділили вантаж, віддали що кому належить.

Євген Бабенко, наш вороньківський захисник, дуже просив цигарок і ми, звичайно, йому їх привезли. Та побачивши цілий ящик такого дефіцитного продукту на передовій, хлопці почали брати собі. Женя не пошкодував для своїх побратимів, щоб нікому не було образливо, поділився. Всі були дуже задоволені. А на морозильну камеру хлопці взагалі не розраховували, були дуже здивовані, що нам вдалося дістати в такий короткий термін.  

Поспілкувались ми не довго. Почались активні обстріли та почулись часті автоматні черги. Нам треба було швидко збиратися і їхати. Та проїхавши декілька кілометрів побачили, що пакунок від матері для одного з захисників, який не зміг довго побути з нами, залишилася в машині. Як можна було їхати його не передавши. Зателефонувала, за 10 хвилин втомлений, але такий щасливий він виїхав до нас. Як же хотілося матері, щоб син отримав її передачу, а з нею і частинку материнської душі.

Такі зустрічі для наших хлопців дуже важливі та необхідні, таким чином ми виказуємо свою підтримку та повагу. Дякуємо їм за кожен сонячний ранок, піднімаємо їх бойовий дух.

Через два дні після нашого повернення додому,  наші хлопці відправляли машину у зону бойових дій. Повідомили у сільську раду. Звичайно, ми не стали осторонь і все, що могли та мали, надали. Завантажили повний пікап».

Виконавчий комітет Вороньківської сільської ради дякує всім волонтерам, які роблять свою, таку значну та важливу справу. Дякуємо всім нашим односельцям, які вкотре допомогли зібрати все необхідне для наших хлопців, Олені Сокол, Євгену Сніжку, підприємству МПЛ-Агро в особі Оліфер Олені Анатоліївна. Дякуємо громадській активістці, голові громадської ради с. Вороньків Валентині Пилипенко, яка активно долучається до кожної благодійної ініціативи, організовує людей, знаходить продукцію. Особливі слова подяки нашим шоферам Чорномизу Віктору та Івану Бенці, які не шкодуючи свого транспорту, безвідмовно за першим покликом, вирушають у тяжкі дороги по бездоріжжю. Слова щирої вдячності від наших захисників педагогічним колективам дитячих садків та шкіл за смачні пиріжки, вареники та випічку. Кажемо спасибі всім продавцям Вороньківського базару за те, що на перший поклик надали свіжі овочі вирощені власноруч.

 Тільки разом ми пришвидшимо нашу перемогу бо сила наша в єдності!