Вороньківська територіальна громада

Насильство в сім’ї є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. У більшості випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами агресії, приниження та жорстокої поведінки. Як правило, найбільше страждають від сімейного насильства жінки та діти.

Головною проблемою насильства в сім’ях є те, що воно найчастіше не виходить за межі зачинених дверей, а відтак «насильник» залишається непокараним і продовжує знущатись над рідними. Найчастіше, сім’я, в якій живе насильник, піддається психологічному тиску, а такий вид домашнього насильства виміряти і довести практично неможливо. Людина, яка піддається насильству, постійно перебуває у пригніченому стані та боротись із «тираном» практично не має сили. Різні форми приниження та знущання у родині відображаються на дітях, які й самі безпосередньо страждають або й переймають приклад насильницьких дій.

Серед причин того, що постраждалі не звертаються до правоохоронних органів, це – страх помсти з боку «тирана», відчуття власної вини, страх зганьбити сім’ю, почуття сорому та приниженості, низька самооцінка, бажання створити образ ідеальної сім’ї та щасливого подружжя перед іншими, самопожертва заради дітей, також фінансова залежність. До всього цього додався ще один фактор, зганьбити людину, яка захищала країну та з причин свого психологічного стану, не може контролювати агресію по відношенню до своїх рідних.

Щоб уникнути домашнього насильства і дітям і дорослим потрібно засвоїти кілька порад щодо поліпшення мікроклімату в родині. Насамперед, намагайтеся робити зауваження одне одному лише наодинці, тактовно і делікатно. Не провокуйте конфліктні ситуації. Зупиніться у гніві – розумний не той, хто правий, а хто своєчасно припинив сварку. Умійте робити крок до примирення. Не забувайте дякувати за найменшу послугу. Частіше ставте себе на місце своїх домочадців. Запам’ятайте, що Ваші рідні дивляться на світ своїми очима. Безперечно, інакше ніж Ви.

Не треба миритися з принизливим і жорстоким поводженням чи боятися говорити про це. Не слід вдавати, що нічого не відбувається, і надіятися, що все  минеться. Варто докласти максимум зусиль, щоб вирватися із замкненого кола, а тим, хто поруч, – родичам, друзям, сусідам – треба простягнути руку допомоги, бо коли мова йде про домашнє насильство, мовчання означає співучасть.

Домашнє насилля – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо вони порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю, є насильством. Причому жертвою домашнього насильства може стати будь-хто: дружина чи чоловік, неповнолітні діти, престарілі батьки чи родичі, немічні родичі чи інваліди, прийомні батьки.

Говорячи про домашнє насильство, психологи називають такі причини:

негаразди в сім´ї;

бідність, алкоголь, наркотики;

невміння вирішувати конфлікти мирним шляхом.

В абсолютній більшості випадків жертвами насильства в сім’ї стають жінки.

Чому представниці прекрасної статі не поспішають звертатися по допомогу?

Незважаючи на такі невтішні соціологічні дані, жертви сімейного насильства не поспішають звертатися по допомогу до правоохоронних органів, в соціальні установи чи до інших людей. Причин такої ситуації є кілька: відсутність житла, фінанси, соціально-культурні, сімейні цінності та яке переконує жінку в тому, що вона сама винна в насильстві й може зупинити його, якщо підкориться вимогам партнера.

До цих причин можна також віднести синдром набутої безпорадності; іммобілізація внаслідок психологічної та/або фізичної травми; відчуття сорому та власної вини; реалізація сценарію «рятівниці» в умовах «токсичної» або «залежної» любові.

До речі, якщо особа, що вчиняє насильство в сім´ї  є алко- або наркозалежною та систематично вчиняє насильство і стосовно неї вичерпані всі засоби впливу, можна звернутися до суду за місцем проживання з проханням про примусове її лікування (відповідно до Закону «Про психіатричну допомогу»).

Тож, шановні громадяни, якщо у вашій сім’ї чи сім’ях ваших близьких та сусідів здійснюється насилля не бійтеся звертатися в правоохоронні органи, до старост сіл, у службу в справах дітей та на гарячі лінії психологічної допомоги, які працює щодня з 10:00 до 20:00 год. за номером: 0-800-100-102 (дзвінки з України безкоштовні).

Також лінія приймає дзвінки громадян України, які наразі перебувають в інших країнах, а саме у:

• Чехії +420 800 012 058;

• Польщі +48 800 088 141;

• Франції +33 805 080 466;

• Португалії +351 800 780 756;

• Швеції +46 20 160 46 46;

• Ірландії +353 1800 817 519;

• Італії +39 800 939 092;

• Австрії +43 800 017967.

Бережіть себе та своїх рідних!