Вороньківська територіальна громада

Київська область, Бориспільський район

Непомнящих Михайло Володимирович

Непомнящих Михайло Володимирович

Дата та місце народження: 07 лютого 1992 року на Хмельниччині

Дата і місце загибелі: 28 квітня 2024 року від вибухової травми, отриманої в бою з ворогом біля села Сергіївка на Луганщині

Військове звання: Солдат, водій-слюсар ремонтно-механічного відділення ремонтного взводу артилерійського озброєння ремонтної роти ракетно-артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону військової частини А4638

Нагороди: Орден "За мужність ІІІ ступеня" посмертно Почесна відзнака "За заслуги перед Житомирщиною" Почесний нагрудний знак " Комбатантський хрест"

    Михайло (позивний "Потап" ) народився в місті Хмельницький. Там закінчив школу. Потім здобув фах зварювальника у місцевому вищому професійно-технічному училищі. Жив на Київщині, в селі Проців. Працював автомеханіком та водієм. Захоплювався автомобілями, мріяв відкрити власне СТО.

  У лютому 2024 року чоловік долучився до Збройних Сил України. Службу проходив у 3-ій окремій штурмовій бригаді. Був водієм-слюсарем ремонтно-механічного відділення ремонтного взводу артилерійського озброєння ремонтної роти ракетно-артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону.
   В складі малої бойової групи успішно стримував чисельні штурми противника, особисто знищив не менше 7 військовослужбовців рф, серед яких був кулеметний розрахунок, важко поранив не менше 21 противника, збив 3 ворожі дрони. 
Солдат НЕПОМНЯЩИХ Михайло Володимирович, проявивши мужність і холоднокровність, під обстрілом особисто виніс 2 важкопоранених військовослужбовця, чим врятував їх життя. Також допомагав з евакуацією поранених та загиблих побратимів, професійно надавав домедичну допомогу, вмотивовував військовослужбовців, які мали низький моральний стан або впадали у паніку.
Загинув 28.04.2024, виконуючи бойове завдання в районі н.п. Сергіївка Сватівського району Луганської області. Під час ворожого артилерійського обстрілу відштовхнув бойового медика в окоп з-під обстрілу, через що отримав поранення тулуба, несумісні з життям.

   Поховали захисника в селі Проців 7 травня 2024 рокуна Київщині, де він прожив близько 18 років.